29 вересня на студентське богослужіння був запрошений старший єпископ ЦХВЄУ Паночко Михайло Степанович, який проповідував і дав змістовні відповіді на запитання.
Кол. 1:21-22: “І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою”.
Ціль Христа – учинити нас святими, непорочними, невинними.
Бог відділив Собі Ізраїльський народ, щоб він був відокремлений для Бога. Так само і той, хто приймає Ісуса Христа, відділяється від світу, саме це рішення робить людину відокремленою для Бога. Святий – це відокремлений, відділений.
1. Відокремлення.
Євреї не були святими у буквальному значенні цього слова, але вони були Божим народом, який Він відокремив від єгиптян, щоб ці дві нації не злилися в одну. Це відокремлення почалося від Авраама, потім Бог його продовжував через Мойсея. Чому кари, які Бог послав на Єгипет, не торкалися ізраїльтян, чи були вони святішими за своїх сусідів-єгиптян? Ні, але вони були відокремлені Богом і для Бога.
Ми, християни, є відокремлені від світу, ми служимо Богу, виконуємо Його волю. Як Бог відділив євреїв від єгиптян, так відділяє і нас від цього світу. Як Єгипет був ворогом для народу Ізраїльського, так і цей світ є ворогом народу Божого. Світ не любить Христа, він і не любить християн.
2. Святий нехай освячується ще.
Ізраїльтяни вийшли з Єгипту, але Єгипет не вийшов з них. Протягом всього шляху до Обітованої землі вони згадували всі блага єгипетського життя, і, на жаль, лише дві людини відокремилися від Єгипту по-справжньому. Їхнє відокремлення було не на фізичному рівні, а на духовному.
1 Кор. 10:1-5: “Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині”. Те, що Бог вибрав їх з-поміж усіх народів, добре, але у них не було особистої святості, особистого відділення.
1 Тим. 6:9-11: “А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливи пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й покликали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю!”
Християни, які не відокремлюються від світу на духовному, внутрішньому, невидимому рівні, не є відокремленими. Апостол Павло радить нам освячуватися, уникати всього того, що буде руйнувати нашу святість, боротися з нашими недоліками. Святість – це не лише відокремлення від нечистого, але і приєднання до Бога.
3. Людина у своєму рості стає подібною до образу Сина Божого.
Рим. 8:29: “Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його.”