На ювілейний з’їзд випускників ММШ (міжнародна місіонерська школа) з’їхалися кілька сотень учасників. Конференція проходила в Києві 7-8 квітня в церкві «Соборна». За 5 років Школа випустила 120 студентів з десяти країн і регіонів. Метою заходу було – поділитися результатами, надихнути місіонерів на подальше служіння, визначити «мертві зони».
Вітав зібрання ректор Київського Біблійного інституту Сергій Манелюк. Він побажав учасникам бути слухняними Богу, довіряти Йому, шукати Його волі і мудрості. Після нього надихаючим Словом поділився єпископ ХВЄУ Михайло Паночко. «Людству потрібен Ісус. Ніякими добрими ділами люди не врятуються! Це саме криваве століття. Світ не стане краще, якщо ми не будемо благовістити про Його спасіння в світі», – зазначив він. Також єпископ розповів, яким має бути християнський місіонер:
1. Завжди пам’ятає, що зробив Христос .
2. Бере відповідальність за свій духовний ріст і благовістя.
3. Постійно молиться.
4. Не присвоює хвали собі.
5. Готовий зіткнутися з агресією і неприйняттям.
Серед гостей також була делегація з місіонерської школи зі Швеції. Раулі Лехтонен (Rauli Lehtonen), пастор місіонерського відділу церкви «Філадельфія» в Стокгольмі, звернувся до присутніх. «Ця школа – чудо. Дивно, як Бог влаштовує її. Всі ці дні я маю особливі відчуття, що Бог має особливий план для кожного з вас. Студенти – ви Божий дар для людей».
Також він розповів один випадок. У 1970 році в Швеції проходила церемонія нагородження лауреатів Нобелівської премії. Тоді з усього світу з’їхалися учасники, але один стілець залишався порожнім, там повинен був сидіти російський драматург Олександр Солженіцин, якому радянська влада не дозволила виїхати з країни. Такий приклад проповідник розповів недарма. «Сьогодні в Царстві Бога залишаються порожніми багато стільців, вони призначені для тих народів, які ще не пізнали Бога, – сказав він. – Сьогодні Біблія ще не переведена на 40 мов світу з існуючих 130-ти. Хто піде до цих людей?».
Пастор Тімо Хакарайнен (Timo Hakkarainen) з церкви «Філадельфія» (Стокгольм) продовжив. Він розповів історію про одну навчену собаку, яка брала участь у рятувальній операції після землетрусу у Вірменії. Коли рятувальники до вечора вибилися з сил і готові були піти, собака наполегливо продовжувала шукати, поки не виявили під завалами живу людину. «Є надія для Європи і для тих, хто ще не знає Бога. Якщо тварина може бути корисною, то наскільки ж ми люди можемо бути корисним Богу?», – зазначив він
Ще один член міжнародної команди був Пелле Хорнмарк, президент п’ятидесятницького братства Європи, яке об’єднує 55 національних п’ятидесятницьких об’єднань (Pentecostal European Fellowship), надихнув молодих людей знайти своє покликання, яке буде вести їх по життю. Він застеріг, що подібно юшці Якова, буде багато спокус відмовитися від свого помазання. «Якщо Бог покликав вас до чогось – то робіть це, інакше ви не знайдете задоволення ні в чому», – заявив він.
Також в конференції виступив Сергій Вознюк, пастор церкви «Сілоам». Він побажав місіонерам:
1. Бути там, де є потреба.
2. Допомагати в потребах.
3. Купувати бачення про вирішення проблем.
4. Шукати однодумців.
5. Цінувати відмінності.
6. Шукати причини і виявляти наслідки.
«Найбільша форма хвали Богу – звук кроків святих ніг, які шукають слабких і безпомічних. Коли Бог працює з людиною, приводячи її в Церкву, Він зацікавлений підняти її, зцілити, звільнити, щоб знову послати до інших людей і привести їх до Себе», – завершив він свою проповідь.
На питання, яких результатів досягли, координатор ММШ Антон Кукса відповів: «Ми дивимося на перспективу, не всі відразу після Школи можуть сказати, що готові присвятити життя для місії. Та й не потрібно підганяти, якщо людина не дозріла. За ці роки ми вже починаємо бачити серйозні плоди. Також досягається наша друга мета – популяризація місіонерства в церквах. Люди починають замислюватися про місію за рамками церкви. Важливо, щоб церкви відправляли місіонерів і підтримували їх служіння духовно і матеріально. Третє завдання, яке ми виконуємо – це спорядження місіонерів богословською і практичною базою».
Місіонерську школу закінчили студенти не тільки з України, але ще з Росії, Білорусі, Грузії, Узбекистану, Киргизстану, Швейцарії та США. Багато з прибулих студентів раніше і не думали, що через три місяці навчання в місіонерській школі їхнє життя кардинально зміниться. Адже, за словами випускників, саме під час навчання Бог багатьом відкрив їх подальше покликання. Одних місія «закинула» в різні міста і села України, особливо в прифронтову зону і в навколишні країни, інших в Азію, в Африку і навіть в Ізраїль.
Організатори подякували учасників за приїзд, спікерів за Слово підбадьорення, групу прославлення із церкви «Фавор» та сім’ю Коренівських за музичні виступи. Закінчили конференцію спільною трапезою, а всім гостям вручили пам’ятні сюрпризи.
Варто зазначити, що в кожному блоці програми випускники та гості розповідали про свою місіонерську роботу і про те, як школа допомогла їх служінню. Всі вони ділилися свідченнями і підсумками роботи.
За словами учасників:
Дмитро Ващук (місіонер в м. Красилів, Хмельницька обл., випускник 2015 р.): «Ми проводимо дитячі табори на 150 дітей та клуби для дітей. Але я хотів би сказати тим студентам, які не змогли виїхати відразу на місію. Ви можете служити, в першу чергу вашим сім’ям, друзям, в школах і на роботах, скрізь є люди, яким потрібен Бог. Тим, хто боїться почати говорити про Бога, я раджу – пам’ятати, що Бог з нами. В Школі дуже докладно вчать, як почати розмову, як поділитися своїм свідченням. Коли ми наповнені Божим Духом нам легко підібрати потрібні слова».
Тетяна Митник (місіонер в м. Сколе, Львівська обл., випускниця 2013 р.): «Я сама з Тернополя. Зараз ми служимо циганам, які не вміють – ні писати, ні читати. Радісно, що перше слово, яке вони навчилися писати – ім’я «Ісус». Також проводимо багато роботи по школам за програмою АСЕТ ».
Дмитро Величко (Волинська обл., випускник 2012 р.): «Я вдячний нашим викладачам, які вклали в нас своє серце, прагнення, ділилися досвідом, яким ми керуємося зараз».
Спартак Чанквегадзе (Грузія, пастор): «Я – плід евангелизма. Мені колись засвідчили дві місіонерки з України. Це чудово, що у всіх записах зародження протестантизму в Грузії згадані українські місіонери. Місіонерство не завжди комфортно, але я твердо переконаний, що герой – не той, кому не страшно, а той – хто боїться, але все одно йде! ».
Сергій Марковський (Білорусь, випускник 2016 р.): я циган, колишній наркоман. Дякую Богові, що колись Він врятував мене і тепер покликав служити моєму народові».
Оксана Панасюк (випускниця 2013 року, місіонер в Бурятії): «Бог дав мені можливість служити в цій частині земної кулі. Буряти народ, який практикує шаманізм, буддизм та ідолопоклонство. Ми почали з того, що стали служити бездомним і бідним. У моєму житті відбулася повна переоцінка цінностей, я стала цінувати тим, що маю».
Анна Каленська (місіонерка в Сєверодонецьку, випускниця 2016 р.): під час Школи я отримала відкриття, що Бог хоче послати мене на місію. Я поїхала в прифронтову зону, ми служимо дітям в школах і клубах. Людям які пережили жахи війни особливо потрібна підтримка».
Ярослав Ярошенко (випускник КБІ, місіонер в Африці): «Стільки багато чудес, як за час моєї місіонерської роботи в Африці, я не бачив ніде. Бог дав нам можливість піклуватися про бідних і покинутих дітей. Сама нагальна проблема там – навіть не бідність, молоді дівчата продають себе за копійки, багато з ВІЛ. Ми відкриваємо притулки і школи і дякуємо за кожен долар, який може врятувати комусь життя».
Тетяна Акімова (місіонерка в Індії,з Донецька): «Під час навчання ми з чоловіком отримали відкриття про те, що нам потрібно поїхати на місію в Індію. Нашу церкву ми назвали «Місто на горі», яка показує людям шлях до Бога. Поки ми служили там, Бог подбав про нашу доньку, яка продовжувала вчитися в Києві».
Христина Гулій (місіонерка в Ізраїлі, випускниця 2015 р.): «Бог чудесним чином здійснив мою мрію служити в Ізраїлі. Він спочатку дав мені бажання, підтвердив Словом, послав необхідні кошти і допоміг з переїздом на кордоні без зворотного квитка. Там, як не дивно, я зустріла бездомних, переселенців з різних країн, які не змогли знайти себе. Ми їх годували, відправляли в реабілітаційні центри і там вони приймали Ісуса».
Олексій Федоров (з Чернівців, місіонер в Росії, випускник 2015 р.): «Я мріяв служити Богу на повний час. Дякую, що Він відправив мене в ММШ, де я просочився бажанням стати місіонером. Дякую Богові, що Він посилає мені різних людей, яким я можу свідчити і вони моляться зі мною молитвою покаяння».
Тімо Хакарайнен (пастор, Швеція): «Що стосується України і Швеції, я бачу багато спільного. Люди вважають себе віруючими, але не живуть життям Ісуса, їх віра залишається на рівні релігії. Останнім часом до нас в країну приїжджає багато біженців. Для них ми проводимо спеціальні зустрічі, співаємо, годуємо, ділимося своїми історіями. Вони відкриті слухати Євангеліє. Багато з них приїхали з мусульманських країн. Я вірю, що в місіонерстві ми будемо працювати разом».
Іван і Вікторія Ярошенко (випускники 2015 року, познайомилися в Школі і одружилися). «ММШ – чудова база досвіду різних людей, яка дійсно є поштовхом у подальшій місіонерській роботі. Після школи я поїхав до Сумської області на практику і продовжую служити Богу в своєму місті», – Іван. «Школа стала відривною точкою, коли я вже не просто мріяла, а почала рухатися в покликанні. Бог показав мені, де Він мене бачить. Я вчила сербський і була 3 тижні в Боснії після закінчення навчання. Наша команда допомагала церквам на місцях. Зараз ми працюємо з підлітками, з дівчатами з неблагополучних сімей в м. Ромни. Ми також чекаємо поповнення. Але якщо Бог покличе нас в інше місто або країну, ми послухаємо Його», – Вікторія.
Сімона Топалу (місіонер в Чернівцях з Одеської області, румунка, випускниця 2016 р.): «У школі я отримала підтвердження про те, що Бог кличе мене бути місіонером. Дуже добре, що ми не тільки дізнавалися теорію, але мали і практику, виїжджали в різні місця України. Це велике благословення навчатися безкоштовно і слухати чудових викладачів з великим досвідом. Плануємо відкривати дитячий будинок і працювати з переселенцями».
Тетяна Літвінова (випускниця 2014 р.): «Місіонерська школа – відмінний старт, де закладається фундамент необхідних знань і навичок. Коли місіонер споряджений, він може зробити набагато більше і краще. Там формувався характер, починаючи з того, як ми ладнаємо з новими людьми, щоб бути готовими до всього».
Наступний набір в ММШ буде влітку. Якщо говорити про глобальні плани – місіонерський фокус зміщується на підтримку країн Сербії, Хорватії, Чорногорії і т.д. Нагадаємо, що програма розрахована на 3 місяці і проходить раз на рік влітку.
Тетяна Пінчук, спеціально для ММШ